Було діло коли в наш окоп прилетів снаряд з 120 мм пушки і він не здетонував, були на волосинці від смерті. Під час завдання отримав поранення, осколкове, під час вибуху гранати, в ногу потрапило, залишився тільки шрам. Було діло коли по траншеї йшли, то почув вонь від рашиста 200. Мабуть всрався бідолага, гидко було його документи забирать.
Моя думка з приводу цього всього така: хлопці, все залежить від кожного з вас. Я на своїй шкурі відчув може і не все, але всякого. Просто потрібно йти і знищувати ворога, захищати Батьківщину, самовдосконалюватися.
Мої емоції: коли на волосинці, то не страшно, але залежить від характеру і настрою людини. Весело, коли поруч з тобою є люди, які готові віддати життя заради одне одного і заради виконання цілі…
