Я мешканець села Довгеньке.
Три тижні з родиною провів у льоху.
Одного разу після чергового обстрілу у моєї сусідки вибуховою хвилею вирвало раму на ґанку і вона попросила мене полагодить їй вікно. Ми занесли раму до гаража щоб засклити, але знову почався обстріл і я сказав їй ховатися до льоху, а сам побіг на своє подвір’я.
Я почув свист міни і зрозумів, що добігти не встигаю і впав на землю біля своїх воріт.
Поруч розірвалась міна. Від смерті мене відділило 30 секунд, мою 70-річну сусідку Аллу Василіввну вбило осколком від тієї міни, вона не встигла сховатися.
Взагалі в нашому селі загинуло 10 чоловік, село цілком зруйноване. Упродовж шести місяців це була передова, саме тут далі рашисти не пройшли.
