Я жителька Чернігівської обл. с Бакланова-Муравійка. Наше село евакуювали, оставались тіки 60 жителів, в тому числі я, моя сусідка.
Ми не поїхали бо у нас жили наші захисники, наші ріднесенькі хлопчики. Вони наші спасителі! Якби не вони до нас прийшли б ті фашисти. Вони були в с.Лукашівка.
Від нас через канаву км 3, летіло на їх через наше село, а вони по нас стріляли.
Половину села розбито і згоріло. Це було жахіття, моя хата і сусідки постраждали. Як летіли літаки бомбили ферми. Ми то в погребі ховались, то на вулиці. Варили їсти не було ні газу, ні світла.
Цей жах був місяць, но дякувати богу ми живі і наші хлопчики, но були і ранені(
Авторка історії: Тетяна Повжик
