War Stories продовжує публікувати історії війни волонтерів проекту «Київ Волонтерський».
Ця історія волонтера із Грузії – Іраклі Каландадзе, який приїхав до Києва, дізнавшись про вторгнення росії, щоб допомогти українцям.
24 лютого Росія вторглася в Україну і знову почався цей кошмар. У той час я був на батьківщині, в Грузії, і дивився по телевізору, як російські війська бомбили будівлі, вбивали мирних жителів, старих, жінок і дітей. Вони робили те саме, що робили в Грузії в минулі роки. Українці завжди були друзями грузинського народу, і для мене було важко просто сидіти вдома і дивитися, як страждають мої друзі, люди, які борються за свободу своєї країни. Єдине, про що я міг думати, це війна в Україні. «Дети», цей надпис перед театром у Маріуполі ніколи не зникне з моєї пам’яті, тому що діти і час, проведений з ними, для мене найчарівніше. І я дивився, як наш спільний ворог їх вбивав.
Розлючений і емоційно виснажений, 6 квітня я перетнув кордон України, і в мені все змінилося. Сповнений гордості, енергії, любові, злості та ненависті, але також і з великою надією на перемогу, я приїхав до Києва та почав шукати волонтерство. Незабаром я зустрів людину, до якої відчуваю особливу повагу і захоплення. Лейла Туваклієва, директор Києва Волонтерського, яка знала лише про мене, що я Іраклі з Грузії, дала мені можливість займатися тим, що я люблю найбільше. Вона дозволила мені приєднатися до її команди і допомогти людям, які сьогодні страждають від неймовірного болю.
За останні 5 місяців моя любов до українського народу незмірно зросла. Тут у мене з’явилося багато друзів, які роблять все, тому я не відчуваю себе далеко від дому. Вони так добре це роблять, і я дуже вдячний кожному з них.
Україна святкує День Незалежності, нехай 24 серпня стане символом перемоги і миру для українців, а також для людей із Грузії і всього людства. Я Іраклі Каландадзе з вільної, незалежної та прекрасної Грузії, я продовжую волонтерити та робити все можливе для українського народу. Перемога близька. Хай вас усіх Бог благословить.
