1 Серпня, 2022

Вони вирвалися з окупації. Дивом

Якось одна жінка запитала мене чому я не вказую імена, міста, не ставлю фото людини з розповіді. І я вирішила написати цю історію.

То була перша історія якою я поділилась. Жінка сама запропонувала написати щоб люди знали про неї.

Вони вирвалися з окупації. Дивом. До того сім’я близько 2 неділі жили під ” наглядом” рашистів які оселилися в них. Сім’я хотіла втікати з будинку, та їм не дали. Залишили їх як прислугу. Мати їм їсти готувала, старшу доньку використовували для задоволення інших бажань. А чоловіка в неї не було. То ж 2 неділі пекла довелося прожити.

Жінка хотіла отруїти їх, та вони перед обідом кликали дітей і змушували куштувати їжу.

Жінка розповідала як знущалися морально і фізично. Змушували роздягатися, на стільчик вилазити і віршики читати, змушували вклонятися, волоссям довгим меншої доньки ноги їм витирати, плескали по попці дівчат і реготали розповідаючи що б зробили з ними, російський пропор накидали на них і казали уявити себе суперменом і бігати по хаті. І описувати можна ще довго. Та їм вдалося втікти покинувши все.

Я опублікувала історію, навіть фото зробила. Старша донька боялася, та мама сказала що світ має знати.

А на наступний день їй подзвонили сусіди і сказали, що їх розшукують і будинок за це розбили і знайдуть та повішають за таке зухвальство і ще багато погроз.

Я зразу видалила історію, підчистила все що могла. Я декілька днів шкодувала про те що написала, хоч її переглянуло зовсім не багато людей, та відчуття провини засіло в мені на довго.

Сім’ї дали притулок за кордоном. Вони в безпеці. А я заріклася вказувати імена, міста і фото. Ніколи не знаєш хто читатиме історії, та по них можна впізнати якісь сім’ї. Тому всі мої розповіді хоч і правдиві, та нажаль, без імен.

Та все одно є люди які пишуть про те, що з нами сталася майже така ситуація, або ви наче описали про нашу сім’ю. І це страшно. Бо ми розуміємо що уява цих нелюдів не має кордонів. І вона чорна, гидка і страшна.

Та перемога буде за нами. Бо з нами Бог!

Підтримати проект War Stories на Patreon

1 коментар

  • І ви, і ті люди, що діляться своїми страшними історіями, герої. Бо вижили. Бо не побоялися розказати.Наша їм безмежна підтримка🙌❤️Світ має знати Правду. Ми маємо знати Правду. І боротися, чітко усвідомлюючи, з яким саме Злом і те, які жахливі будуть наслідки, якщо опустимо руки. Бажаю героям ваших публікацій здоров’я, щастя і завжди залишатися такими ж сміливами і відважними. Ми переможемо.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.