Саша Дементьєва, Ірпінь.
Знову в дорозі.
В Коломиї ввечері пролунали перші сирени. Так і не зрозуміли це було навчання чи ні. Зпустившись у сховище і провівши там трохи часу ми вирішили все ж таки їхати далі. Ніч. Гори. Сніг. Ліс. Затор. Знову годинами стоїмо на одному місці. Розумію в котре, що ми нереально крута команда. Дитина спокійно спить в кріслі зліва від мене. Собака справа робить те саме.
Щоб хоч якось піднімати собі настрій ми мріємо про спокій.
- закриваю очі бачу нас біля якоїсь хати. Все зелене таке, красиве навколо. Спокій. Гори. Я в капелюсі і малюю краєвид. (Так, я взяла з собою одне плаття, капелюх та фарби). – кажу я.
- мені подобається.
- заведемо мені козу? Завжди хотіла. Я вмію її доїти. – мрію
- в оренду тимчасово візьмемо, – сміється. В цей момент нам пишуть важливу інформацію і з’являється надія виїхати всім разом за кордон.
- ура!!! – радію я
- еееее! Я вже відчував запах лісу і твоєї кози. Тепер що робити ctrl Z?
Сміємося. Щоб якось не сходити з розуму…
