Три пережиті історії… Irina Murodshoeva

Три пережиті історії.

№1. Переселенська

Два дні подорожі привели нас в село ІФ області. Мій зять знайшов нам дім, коли вже писали, що це дуже складно. Безкоштовно. Для 5 людей, 2 котів і одного лабрадора. Потім долучився ще один кіт

Ввечері ми зайшли до хати. Газдиня принесла нам ковдри, подушки, чисту білизну. І застелила її. Такі вже дорослі, а стали такими маленькими в той час.

Зранку знайшли вимитий для нас посуд і нові кастулі. Через декілька днів в двір прийшла жінка з чоловіком і принесли картоплю, моркву, компот, вареня і квашену капусту. Ще через день прийшов чоловік і приніс два десятка яєць.

Потім зайшов депутат селищної ради, щоб дізнатись, як ми. Після його питання “чи все у нас є, чи потрібен одяг або їжа”, і я роплакалась. Він теж.

№2. Логістична

Мої батьки не захотіли їхати з сестрою або мною, бо захворіли на ковід і вцілому казали, що почуваються безпечно у себе вдома. Через тиждень ситуація змінилась і стало страшно. А ще страшніше, що ми вже далеко. Почали думати про логістику.

Для того, щоб їх міг вивести Denis Shemyakin з Києва до Вінниці, потрібно було дістатись Теремків з-під Києва.

Сусід пообіцяв доставити їх в будь-який час. Так і зробив. Далі Vlad Samko організував їм ночівлю у Вінниці. Колега Влада приготував вечерю батькам і віддав своє ліжко на ніч.

Далі чоловік, який дивом їхав пустий з Умані до Тернополя, сказав “я не знаю, яка буде дорога, але їх довезу. Не хвилюйтеся”. Так і зробив. Заїхав під під’їзд і доставив до Тернополя.

Там ми вже змогли їх забрати і спокійно їхали разом до пункту призначення.

№3. Про цінності

Ми зібрали смаколики, їжу швидкого приготування і намагалися роздавати з машини на блок-постах між селами. З нами їхала дитина 4 років. Ми простягували печиво і просили взяти, а у відповідь чули “залиште краще дитині, нам не треба” Так було декілька разів. Окрім вдячності і сліз не могли нічого сказати. Люди, які вирішили боронити нас, думають про те, що нам більше потрібна ця їжа. Хоча ми їдемо до більш безпечного місця.

Люди. Які в нас люди! Любов!

Хочу, щоб так і було надалі.

Підтримати проект War Stories на Patreon

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.