22 день повномаштабної війни…
Сьогодні мені наснився сон…
Війна закінчилась…
Україна вільна…
Ворогів не має на нашій землі
Ми плачемо, багато…
Від радості, полегшення, втоми, суму, горя за померлими, з вдячності до воїнів, лікарів, добровольців, волонтерів та комунальників…
З любові до кожного українця хто залишився в країні чи знаходиться далеко за її межами.
Ми їздимо дорогими серцю нашими містами і оплакуємо їх.
Віддаємо шану кожному загиблому і дякуємо один одному, що вистояли та вижили.
А далі ми повертаємось з усіх країн світу до дому. Злітаємось, наче джілки до вулику. Обіймаємо близьких та рідних, збираємось за спільним столом та дякуємо богу, що все вже позаду…
Чоловіки повертаються до своїх сімей, а жінки, врешті розслаблено падають в обійми…
Тепер можна видихнути та бути слабкою,…якщо захочу…,- каже кожна
А чоловіки знають, що молитви та жіноча віра в тилу, допомогли їм повернутися живими.
Жінки воїни з особливою ніжністю обіймають дітей та близьких..
Їх поважають. Ними захоплюються
А далі мені наснилось “Велике будівництво” усього народу, всієї країни. Масштабне, красиве, з сучасною архітектурою та, звісно, енергоефективне.
Багато усього прекрасного, світлого та мирного було у тому сні, усе й не опишу…
Останнє, що пам’ятаю, як мами заколисують своїх маленьких дітей ввечері при легкому мерехтінні нічників, наспівуючи колискові.
А в домі пахне запашною випічкою…
Наснилось мені…
Та я знаю, що так буде і вже дуже скоро…
Все буде Україна!
