17 Березня, 2022

Сьогодні мені наснився сон… Лілія Луць

22 день повномаштабної війни…

Сьогодні мені наснився сон…

Війна закінчилась…

Україна вільна…

Ворогів не має на нашій землі

Ми плачемо, багато…

Від радості, полегшення, втоми, суму, горя за померлими, з вдячності до воїнів, лікарів, добровольців, волонтерів та комунальників…

З любові до кожного українця хто залишився в країні чи знаходиться далеко за її межами.

Ми їздимо дорогими серцю нашими містами і оплакуємо їх.

Віддаємо шану кожному загиблому і дякуємо один одному, що вистояли та вижили.

А далі ми повертаємось з усіх країн світу до дому. Злітаємось, наче джілки до вулику. Обіймаємо близьких та рідних, збираємось за спільним столом та дякуємо богу, що все вже позаду…

Чоловіки повертаються до своїх сімей, а жінки, врешті розслаблено падають в обійми…

Тепер можна видихнути та бути слабкою,…якщо захочу…,- каже кожна

А чоловіки знають, що молитви та жіноча віра в тилу, допомогли їм повернутися живими.

Жінки воїни з особливою ніжністю обіймають дітей та близьких..

Їх поважають. Ними захоплюються

А далі мені наснилось “Велике будівництво” усього народу, всієї країни. Масштабне, красиве, з сучасною архітектурою та, звісно, енергоефективне.

Багато усього прекрасного, світлого та мирного було у тому сні, усе й не опишу…

Останнє, що пам’ятаю, як мами заколисують своїх маленьких дітей ввечері при легкому мерехтінні нічників, наспівуючи колискові.

А в домі пахне запашною випічкою…

Наснилось мені…

Та я знаю, що так буде і вже дуже скоро…

Все буде Україна!

Підтримати проект War Stories на Patreon

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.